«Разом тренуємося, разом починаємо!» - як кажуть Домінік Заорський та його батько.

Я дуже хочу, щоб гравці інших команд перед чемпіонатом світу у Франції познайомилися зі своїми суперниками з Польщі. А може і серед вас є команди -родини? Будь ласка, дай мені знати.

На цьогорічному IFA EURO в Румії стартували три «набори» батька та сина.

Був би і четвертий, Ігор і Микола, але (зі зрозумілих причин) Ігор Мазуренко не зміг приїхати. Незабаром ми обов’язково побачимо їх разом – Ігор у майстрах і Микола в юніорах. Вони точно будуть на подіумі. Наразі Микола був один, а Ігор підтримував його з України.

За посиланням вище ви можете перевірити, скільки медалей вони разом здобули.

Зараз я представлю вам ті пари «батько і син», які набрали очки на турнірі в Румії. Це, у довільному порядку: Підгурський, Гралаки та Заорський.

Наскільки я пам’ятаю, родина Подгурських займається армрестлінгом майже з самого початку. Обидва: Вєслав і Маріуш мають буквально купу медалей з міжнародних та національних змагань. Що ми знаємо про них? Вєслав закінчив Академію фізичного виховання у Варшаві. У юності змагався з боротьби (класичний стиль), відмінно їздить на лижах, керує невеликим магазинчиком, вже є дідусем і з ентузіазмом навчає внучку кататися на лижах. Він приєднався до армрестлінгу, як тільки цей вид спорту почав розвиватися в Польщі, але раніше неодноразово перемагав у армрестлінгу з потужними суперниками (сам вагою близько 70 кг). Тоді ж Маріуш почав брати участь у першому конкурсі в Польщі і вмовив свого батька. Багато років вони разом беруть участь у змаганнях, іноді їх супроводжує та підтримує жінка (матір) . Спеціалізація Вєшека — так званий «Яношик», або гачковий бій.

Вєшек має вдома тренажерний зал, невеликий, але добре обладнаний.

У його атмосферному інтер’єрі багато майбутніх і нинішніх майстрів (і майстринь) відшліфували форму.

Один підбадьорює іншого, аналізує і заспокоює, коли це необхідно. Останнім часом вони їздять на змагання з собачкою. Його звуть «Тотек», і він став відомим у Румії, особливо гавкаючи під час декорацій та гімнів.

Дійсно чудова команда! Обидва представляють варшавський клуб "Спартан".

Команда Гралака – це Станіслав – тато та Мацей – син. Мацей почав займатися армрестлінгом як формою реабілітації. На той час Станіслав також залучився до нашого спорту. Станіслав змагався з дзюдо як юніор. Зараз його додатковим захопленням є полювання. Працює службовцем. Він тренується з Мацеєм у чудово облаштованому спортзалі. Поруч з будинком, неподалік, кілька метрів. Мацей віднедавна був радником міста та ґміни Домб’є, і цю посаду виконує на відмінно. Батько Гралака в кожній сутичці разом з Мацеком, він допомагає і  радить. Кожен із них має стіни з медалями та кубками з польських та міжнародних змагань. Іноді разом з мамою ходять на змагання (щирі вітання). Обидва чоловіки змагаються в кольорах клубу ARM FANATIC Grudziądz.

Заорські, тобто Дам’ян (батько) і Домінік (син), не так давно займаються польським армрестлінгом. Для Домініка армрестлінг спочатку був формою реабілітації. Пізніше виявилося, що він міг стартувати, боротись і перемагати. Даміан тільки тоді почав інтересуватись і теж розпочав. Тепер вони разом «полюють» за медалями та кубками. Даміан – підприємець, він також є віце-президентом Польської федерації армрестлінгу. До армрестлінгу він займався ультрабігом, їздив на велосипеді та брав участь у різних екстремальних челенджах. Він любить грати в гольф. Не знаю  на скільки добре, бо ми ще не грали разом. Даміан заснував клуб «Dziki» Bielice і є його президентом і рушійною силою.

Прощаюсь і знову рекламую себе своїм фото!

PeSzy